Природа захворювання

Короста (scabies)- заразна хвороба, збудником якої є паразит – коростяний кліщ. У числі його явних характеристик – нічний свербіж, утворення на шкірі коростявих ходів (у вигляді прямої або звивистій лінії розміром від 1 мм до декількох сантиметрів, білого або брудно-сірого кольору, на передньому кінці яких можна бачити самку кліща, просвічується через шкіру у вигляді чорної точки), а також – висипка у вигляді дрібних вузликів і пухирців. Неозброєним оком кліща не видно, так як по величині він досягає величини всього 0,25 х 0,35 мм. Коростяний кліщ паразитує на людині, і протягом короткого часу може перебувати на подушках, одязі, дверних ручках, в постільній білизні.

Шляхи зараження

Деякі батьки вважають, що коростою можна заразитися від домашніх тварин (собак, хом’яків), але це не відповідає дійсності. Джерелом зараження є хвора людина і його речі (постільна білизна, рушники, мочалки і т.д.). Найчастіше зараження відбувається при контакті з хворим (якщо доводиться спати в одному ліжку або доглядати за ним). Це прямий шлях передачі захворювання. Але заразитися можна і без спілкування з хворим – через предмети побуту та постіль. У цьому випадку можна говорити про непрямий шляхи зараження. Можуть з’явитися й цілі осередки корости – наприклад, якщо в сім’ї від першого хворого заражаються інші родичі, як дорослі, так і діти. Причому, чим молодша дитина, тим вище у нього ймовірність заразитися. Спалах захворювання може виникнути і в будь-якому колективі – у дитячому дошкільному закладі, в школі, в лікарні. Позавогнищевий випадки зараження коростою(в лазнях, поїздах, готелях) – досить рідкісне явище. Проте така можливість не виключена: коростяний кліщ може передаватися при послідовному контакті потоку людей з постільними речами та предметами туалету, на яких він здатний зберігатися деякий час.

Прояви хвороби

Опинившись на шкірі людини, коростяві кліщі відразу прогризають її і починають інтенсивно харчуватися. Самки при цьому відкладають яйця. Тривалість життя у самки – 1,5 місяці, і за цей час вона встигає відкласти близько 40-50 яєць. Через декілька днів з них з’являються личинки, які виходять на поверхню шкіри і перетворюються на дорослих кліщів – самців і самок. Починається новий цикл розселення на інші ділянки шкірного покриву. Захворювання проявляється в середньому через 2 тижні після зараження. Перший і один із самих головних його симптомів – шкірний свербіж по всьому тілу, особливо в тих місцях, де рухається кліщ. Вночі свербіж посилюється, тому що на цей час припадає найбільша активність самки коростявого кліща. Діти мимоволі розчісують шкіру уві сні, і в місця цих расчесов може потрапити інфекція, з’являться гнійні скориночки. Малюки погано сплять вночі, вранці встають мляві, примхливі, але до цього часу доби свербіж зменшується. Іноді потреба свербіти виявляється не так вже сильно, діти не скаржаться, і батьки довго не помічають того, що малюки хворіють. Якщо паразити існують на тілі людини довгий час, на шкірі виявляються старі коростяві ходи у вигляді сухих поверхневих тріщин. Правда, в тому випадку, коли давність захворювання не перевищує двох тижнів, коростяві ходи можна і не побачити. Однак у корости існують і інші зовнішні ознаки. У місцях укусів кліщів виникають дрібні (до 1 мм) висипання, схожі на вузлики, а також у вигляді бульбашок рожевого кольору або під колір шкіри. Через розчіси вони покриваються червоними корочками. “Типові” місця для коростявих висипань – це ділянки з тонкою ніжною шкірою: міжпальцеві складки і променезап’ясткові згини на кистях, а також живіт, спина, сідниці, внутрішня поверхня стегон і нерідко висипом покриваються статевий орган і мошонка. У малюків висипання можуть виникнути на обличчі, на грудях, близько пахвових западин. При появі подібних симптомів дитину потрібно показати лікарю, перш за все дитячому дерматологу.

Можливості діагностики

Нерідко лікарі всіх спеціальностей, стикаючись з симптомами корости, здійснюють діагностичні помилки. Особливо – якщо хвора дитина вже страждає алергічними захворюваннями шкіри, які супроводжуються сверблячкою. У таких ситуаціях медики часом не проводять лабораторних досліджень і встановлюють діагноз “алергія”, “алергічний дерматит”, з відповідним курсом лікування: виписують протиалергічні препарати, забороняють миття, рекомендують змащувати шкіру гормональними мазями. Але ці заходи лише погіршують перебіг хвороби. Коросту виявляють по сукупності цілого ряду ознак. По-перше, на підставі характерних симптомів (таких як свербіж, коростяві ходи, висипання у вигляді дрібних вузликів і пухирців з відповідною локалізацією), по-друге, – за відсутності ефекту від лікування протиалергічними і протизапальними засобами, в тому числі гормональними мазями, і нарешті, – за наявності хворих на коросту в оточенні дитини. На підставі всього перерахованого вище ставиться діагноз: короста і призначається відповідне лікування. Лабораторне дослідження проводиться таким чином: кліщ витягується з коростявого ходу одноразової стерильною голкою для ін’єкцій або зіскоблюється стерильним лезом. Зішкребок поміщається на скло, куди попередньо була нанесена крапля лугу або молочної кислоти, і проглядається під мікроскопом. Можна побачити цілого кліща, окремі його фрагменти чи яйця.

Лікування корости

Лікувальні процедури зазвичай проводяться в домашніх умовах. Природно, всі вони спрямовані на знищення збудника. Найбільш оптимальними з сучасних лікарських засобів є бензилбензоат, Спрегаль і Перметрин (Медіфокс).Кожне з цих ліків має свої особливості.

Суспензія бензилбензоату (10% для дітей, 20% для дорослих)

Форма випуску. Продається готової до вживання, зовні нагадує молоко, легко і рівномірно наноситься на шкіру, не має запаху, швидко висихає. Застосування. Бензилбензоат в кількості 100 г одноразово наноситься в 1-ий і 4-ий день лікування. Перед кожним втиранням хворого необхідно викупати. Другий і третій дні вільні від лікування. Додаткові заходи. У процесі лікування хворому потрібно двічі змінити натільну і постільну білизну: після першої обробки (у перший день) і через два дні після другого втирання, тобто на шостий день лікування. Після цього хворий повинен повторно вимитися.

Спрегаль

Форма випуску – аерозоль. Застосування. Лікування, як правило, проводиться одноразово. Одного флакона вистачає для лікування сім’ї з 3-х чоловік. Балончик слід тримати на відстані 20-30 см від шкіри хворого. При цьому треба враховувати, що маленькі діти можуть злякатися спрямованих на них струменів.

Перметрин (Медіфокс).

Форма випуску. Продається у флаконі (24 мл), на якій нанесені поділки. Перед кожним застосуванням цього препарату потрібно приготувати емульсію: третина флакона (визначається за розподілам) змішати з 100 мл кип’яченої води кімнатної температури. Наносити на шкіру один раз на день 3 дні підряд. На четвертий день хворий повинен прийняти душ і провести зміну натільної і постільної білизни. Препарат протипоказаний дітям до 2 місяців. Застосування. Використовується так само, як і інші протівочесоточні засоби.

Ефект від лікування (за умови, що препарати застосовуються правильно) зазвичай настає через дуже короткий термін – до 1 тижня. До цього часу 91% хворих повністю видужують. Сверблячка зникає вже на 2-ий день. Однак у ряді випадків цей симптом може зберігатися протягом 2-х тижнів, не будучи пов’язаним з певним часом доби. Якщо при цьому немає свіжих коростявих висипань, такий свербіж називають післячесоточним. Його поява – це результат алергічної реакції організму на кліща і продукти його життєдіяльності. Такі хворі не заразні для оточуючих, і повторне лікування проти корости їм не потрібно. Щоб зняти неприємні відчуття, таким хворим рекомендують приймати який-небудь з протиалергічних препаратів, іноді в поєднанні з гормональними мазями (наприклад, Адвантан) або засобами, зволожуючими шкіру (наприклад, ТОПІКРЕМ).

Дезінфекція (знезараження)

Підлягають кип’ятінню предмети побуту для нього необхідно кип’ятити протягом 5 хвилин з моменту закипання. Верхній одяг (сукні, костюми, брюки, светри тощо) слід пропрасувати гарячою праскою з обох сторін, не виключаючи кишені. Речі недоступні подібній обробці, – м’які іграшки, верхній одяг – пальта, шуби, вироби зі шкіри та замші – можна помістити в закритий поліетиленовий мішок на три доби. А щоденне вологе прибирання у кімнаті хворого необхідно робити 1-2%-ним мильно-содовим розчином, протираючи їм не тільки стать, але і предмети обстановки. Якщо мова йде про вогнище захворювання (в сім’ї або в колективі), то після закінчення лікування лікар повинен сповістити про випадок корости санітарно-епідеміологічну службу, щоб її фахівці провели заключну дезінфекцію приміщення. Представники СЕС обробляють речі (включаючи матраци, подушки, ковдри тощо), меблі та підлога спеціальної дезінфекційної рідиною, однак вона може все зіпсувати. Тому більш оптимальний варіант – провести цей захід самостійно, за допомогою аерозолю А-ПАР (200 мл), що містить як діючу речовину ізомери алетрин в концентрації 0,32%. А-ПАР призначений для дезінфекції одягу та постільних речей хворих на коросту,але при необхідності його можна використовувати і для обробки приміщень, в яких проводилися огляди таких пацієнтів. Потрібно лише розпорошити вміст флакона по всій поверхні виробу, що не підлягають кип’ятінню (це верхній одяг, матраци, подушки, ковдри) або на поверхню підлоги і інших предметів, з якими стикався хворий (дверні ручки, стільці, м’які меблі і т.д.) . Постільні приналежності й одяг піддаються двосторонньої обробці. Засіб не залишає плям на тканинах, після його використання речі не потрібно прати. Текстильні вироби, продезінфіковані препаратом А-ПАР, можуть використовуватися через кілька годин після обробки. А щоб уникнути подразнення дихальних шляхів, слід відкрити вікна в кімнаті, де проводиться розпилення.

Профілактика корости

Припинити поширення цього неприємного захворювання можна, якщо забезпечити належний контроль за ним. У цьому сенсі дуже ефективні профогляди у дитячих колективах, поліклініках, під час прийому на лікування в стаціонар і при огляді школярів на початку навчального року. Необхідно виявляти джерело зараження, людей, які контактували з хворими. І якщо в осередку зараження з’являться нові хворі, профілактичне лікування призначать всім, хто контактував з заразилися. Якщо у дитини в дитячому саду, яслах або в школі виявлені симптоми корости, його необхідно усунути від відвідування дитячого закладу до тих пір, поки не закінчиться курс лікування. Рішення про допуск в дитячий колектив після одужання приймає лікар-дерматолог. Ось, мабуть, і вся основна інформація про підступну і неприємної хвороби – коросту. А на закінчення хочеться побажати всім дітям і дорослим, щоб це “знайомство” так і залишилося теоретичним.